міцний

-а́, -е́.

1) Який важко піддається руйнуванню, псуванню (важко ламається, б'ється, рветься і т. ін.). || Якого не можна порушити, зруйнувати; який довго існує, триває, тримається.

2) Фізично витривалий, сильний, дужий. || Який має велику силу або свідчить про неї (про частини організму людини або тварини). || Звучний, сильний (про голос).

3) перен. Духовно сильний; стійкий, непохитний.

4) Такий, якому можна вірити; твердий, надійний. || Який досяг високого ступеня вияву; глибокий (про почуття, сон і т. ін.).

5) Який діє з великою силою; дошкульний (про вітер, мороз і т. ін.). || Який робиться з силою.

6) Який містить велику кількість розчинених речовин; насичений. || З великою концентрацією діючих речовин. || Різкий, терпкий (запах, а також що-небудь, що має такий запах).

7) розм. З великим достатком; заможний.

••

Міцне́ слівце́ — а) різкий, дотепний, дошкульний вислів; б) непристойний вислів, лайка.